Чому Свічка Пам'яті горить у вікнах по всьому світу ?

Хай світло від свічки у небо летить Хоча б одну душу зігріє в цю мить Щоб душа ця загублена спокій знайшла І у вічність до Бога вона відійшла. Щороку в четверту суботу листопада Україна та світ вшановують пам'ять мільйонів українців, які загинули внаслідок Голодомору 1932–1933 років. Ця дата – не просто календарний день, а глибокий акт національної скорботи. У Градизькій гімназії №1 проведені години пам’яті присвячені Голодомору 1932-1933 років. Люди вмирали серед хліба, а їхні могили, часто безіменні, були розкидані по узбіччях доріг, у дворах, на городах та у спільних ямах. Це були люди, яких позбавили не лише життя, а й права на гідне поховання та пам'ять. Щороку в цей день о 16:00 проходить загальнонаціональна хвилина мовчання. Ця тиша – наш спільний реквієм, присвячений тим, кого поховали без труни, без молитви і без шани. Це тиша, що промовляє голосніше за будь-які слова. Традиційно, українці запалюють Свічку Пам'яті у своїх вікнах. Цей маленький вогник символізує незламність українського духу та нашу вічну скорботу. Він слугує нагадуванням про те, що пам'ять про Голодомор є невід’ємною частиною нашої національної ідентичності та запорукою того, що подібна трагедія ніколи не повториться. Пам'ять про жертви Голодомору – це не лише данина минулому, це наш обов'язок перед майбутнім. Через пам'ять ми стверджуємо право нашої нації на власну історію, свободу та незалежність.