Душа української пісні

6 березня відбувся пам’ятний захід з нагоди 95-ї річниці від дня народження нашого славетного земляка — видатного композитора і поета Олександра Івановича Білаша, чиє життя народилося на щедрій полтавській землі. Його музика — це не просто ноти, це генетичний код нашої душі. Маестро залишив по собі величезний спадок: опери, оперети, симфонічні твори та музику до кінофільмів. Проте найбільшу любов народу він здобув як майстер пісенного жанру. Хто з нас не знає легендарних «Двох кольорів» чи «Ясени»? Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Але Білаш — це не лише «Два кольори». Це і «Ясени», і «Сину, качки летять», і величава опера «Гайдамаки». Це музика, в якій немає фальші, бо вона писалася не для хіт-парадів, а для людей. Ці пісні давно перетнули кордони України, ставши справжніми народними гімнами любові, вірності та туги за рідним домом. Його музика нагадує нам про коріння, про красу рідного слова та про непереможність українського духу. Його мелодії продовжують звучати, доводячи, що справжнє мистецтво — вічне. Нехай цей ювілейний день народження нашого славетного земляка стане для кожного з нас хвилиною гордості. 95 років Олександру Білашу — це 95 років української душі, втіленої в нотах. Сьогодні ми ще раз переконалися: доки співаємо його пісень — доти живе Україна. Бережіть у собі ту мелодію, яку подарував нам великий композитор. Світла пам’ять сину полтавської землі. Хай спочине Маестро в сузір’ї мелодій, В золотому серпанку небесних господ. Його пісня, як доля — і чорна, і червона — Вічно житиме в наших людських передзвонах.