Біль, який не вщухне ніколи

Я малюю на папері синє небо, жовте жито... А навколо — свист снарядів, і не знаю, як мені жити... 4 червня — день, коли вся Україна у глибокій скорботі схиляє голову. Ми відзначаємо День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Це дата, від якої стискається серце, адже немає нічого страшнішого, ніж обірване дитяче життя, нездійсненні мрії та незавершені малюнки. У Градизькій гімназії цей день пройшов у атмосфері тихої молитви, пам'яті та глибокого жалю. Гімназисти, вчителі та батьки об'єдналися, щоб згадати кожного маленького українця й українку, чиє життя безжально забрала війна. Під час пам'ятних заходів учні виготовили символічних паперових янголят та розвісили білі дзвіночки, які своїм тихим передзвоном нагадують про голоси дітей, що вже ніколи не пролунають на шкільних подвір'ях. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять тих, хто став безневинними жертвами жорстокого ворога. Цей день — не лише про невимовний сум. Це про нашу лють, нашу стійкість і нашу пам'ять, яка є найсильнішою зброєю. Ворог сподівався залякати нас, відібравши найдорожче — наше майбутнє. Але він прорахувався. Ми, вихованці та педагоги Градизької гімназії, обіцяємо: ми пам'ятатимемо кожного янгола. Ми будемо вчитися, боротися і жити за себе і за них. Наша люба Україна обов'язково переможе, вижене окупантів із рідної землі та відбудує мирне небо для майбутніх поколінь. Світло завжди перемагає темряву, а пам'ять про загиблих дітей назавжди залишиться в наших серцях, гартуючи нашу волю до Перемоги! Світла пам'ять усім маленьким янголятам...